Почути дитину вчасно: про сигнали, підтримку та допомогу

Цей матеріал допоможе педагогам краще помічати зміни у поведінці та емоційному стані учнів, розуміти, які сигнали не варто залишати без уваги, як правильно розпочати розмову з дитиною та що робити, якщо є підстави хвилюватися за її безпеку.

            Іноді за звичайною поведінкою дитини, її мовчанням, відстороненістю чи різкою зміною настрою може приховуватися внутрішній біль, про який вона не наважується сказати прямо.

         Суїцидальні думки у дитини або підлітка не завжди виглядають як пряма фраза: «Я хочу накласти на себе руки». Часто вони ховаються за висловлюваннями про безнадію, втому від життя, бажання зникнути або перестати бути тягарем.Іноді про стан говорить не те, що дитина сказала, а те, як змінилася її поведінка.

          Підліток, який зазвичай багато спілкувався, раптом ізолюється. Дитина втрачає інтерес до того, що раніше любила. Різко погіршується сон, навчання, стосунки з друзями. З’являється небезпечна або дуже ризикована поведінка, самоушкодження. Можуть звучати фрази: «Від мене всім тільки проблеми», «Кому я потрібен?», «Було б краще, якби мене не було», «Я більше не можу».

Окремо варто насторожитися, якщо дитина починає прощатися, віддавати важливі для неї речі, шукати способи померти або говорити про конкретний спосіб. Це вже не той випадок, коли варто сподіватися, що «переросте».

Часто дорослі бояться прямого запитання, бо вважають, що можуть наштовхнути  дитину на таку ідею. Це міф. Пряме запитання не створює суїцидальних думок. Навпаки, воно може дати дитині можливість нарешті сказати те, про що вона боялася говорити. ВООЗ прямо рекомендує питати про суїцидальні думки, якщо поведінка людини викликає занепокоєння.

      Можна сказати: «Я бачу, що тобі останнім часом дуже важко. У мене є важливе питання. Чи бувають у тебе думки, що ти не хочеш жити або хочеш померти?» Якщо відповідь «так», то не потрібно одразу читати лекцію про цінність життя, краще продовжити спокійно: «Ти думав/думала про те, щоб зробити собі щось?», «У тебе є план, як це зробити?», «Ти думаєш про це зараз?», «Чи є в тебе доступ до того, чим можна собі нашкодити?»

         Ці запитання потрібні не для допиту, а щоб зрозуміти рівень небезпеки. Якщо дитина відповіла: «так». В цей момент не потрібно намагатися все виправити

       Перша реакція дорослого має величезне значення.

Спроба швидко переконати: «Та ти що! У тебе все життя попереду!»,

«Подумай про маму!», «У тебе ж усе є!», «Не говори дурниць!»

може змусити дитину замовкнути наступного разу.

Набагато безпечніше: «Дякую, що ти мені сказав/сказала», «Я бачу, наскільки тобі важко», «Я не буду тебе сварити», «Я не залишу тебе з цим наодинці».

       Дорослому не потрібно одразу розуміти всі причини або мати готове рішення. Його перше завдання: залишитися в контакті та забезпечити безпеку. МОЗ України також наголошує, що дорослому не потрібно негайно «розв’язати проблему», натомість важливо вислухати і бути поруч.

І дуже важливо: не залишати це тільки між собою і дитиною

Якщо є суїцидальні думки, варто залучити фахівця, навіть якщо підліток просить нікому не розповідати.

‼️‼️‼️ Якщо є конкретний план, доступ до засобу, спроба або дитина говорить, що може зробити це зараз, це вже кризова ситуація:

не залишати дитину саму → прибрати доступ до небезпечних засобів → залучити іншого надійного дорослого → звернутися по невідкладну професійну допомогу.

За безпосередньої загрози життю в Україні можна телефонувати 103 або 112.

Для дітей і підлітків працює Національна гаряча лінія 116 111 або 0 800 500 225; для кризової психологічної підтримки також зазначається 7333 Lifeline Ukraine.

Суїцидальна думка не завжди означає бажання померти. Іноді за нею стоїть нестерпне бажання, щоб припинився біль, самотність, страх, сором, конфлікт або відчуття безвиході. Тому завдання дорослого не переконати: «Тобі є заради чого жити». а допомогти: «Давай зробимо так, щоб тобі не довелося залишатися з цим болем наодинці».

Прохання про допомогу – не слабкість і не маніпуляція. Іноді це найважливіший сигнал, який дорослий може вчасно почути.

           Педагог не може вирішити всі труднощі дитини, але саме уважність дорослого, тепле слово, спокійна розмова та своєчасне звернення по допомогу можуть стати дуже важливою підтримкою.

         Найважливіше — не залишати дитину наодинці з її болем. Іноді саме наша уважність сьогодні може стати для неї опорою завтра.